Білі, мов сніг
Торік у грудні я разом зі своєю сім’єю поїхала в гори. Все своє життя ми жили в тропічному кліматі, тому це було вперше для нас, коли ми могли побачити сніг у всій його красі та пишноті. Коли ми дивилися на білу ковдру, що вкрила поля, мій чоловік процитував вірш із Книги пророка Ісаї: “Коли ваші гріхи будуть як кармазин, − стануть білі, мов сніг” (Іс. 1:18).
Що залишається в оці
Англійською “колібрі” звучить буквально як “птах, що дзижчить” – саме такий звук відтворюють швидкі рухи цього маленького птаха. Португальською − “цілувальник квітів” ; іспанською – “летюча дорогоцінність” . Одна з моїх улюблених назв походить із Мексики. Це слово “біулу” , яке буквально означає “що залишається в оці”. Інакше кажучи, той, хто хоча б раз бачив колібрі, вже ніколи її не забуде.
Другий шанс
“Як ви можете бути такими добрими до мене, якщо навіть не знаєте мене?”
Як звуть твого батька?
Коли я купувала мобільний телефон в одній із країн Близького Сходу, мені ставили типові запитання: ім’я, національність, адреса. Але потім клерк, заповнюючи бланк, запитав мене: “Як звуть вашого батька?” Це питання здивувало мене і я поцікавилась, чому воно було важливе для покупки телефону. Виявилось, що в тій країні воно було необхідним для встановлення моєї особи. В деяких культурах дані про батька й родовід є дуже важливими.
Цілеспрямованість
Кілька місяців тому я отримав листа з запрошенням приєднатися до товариства “цілеспрямованих людей”. Я подивився у довідниках значення слова “цілеспрямований” і з’ясував, що це ті, хто максимально мотивовані і готові важко працювати для досягнення своїх цілей. Чи це добре бути такою мотивованою людиною? Є просте тестове питання: “Чи робиться це все для Божої слави?” (1 Кор. 10:31). Занадто часто ми робимо різні речі для власної слави. Після потопу в дні Ноя велика кількість людей вирішила побудувати башту, щоб “вчинити для себе ймення” (Бут. 11:4). Вони бажали досягти слави для себе й не бажали розпорошуватись по всій землі. Їхнє цілеспрямування було грішним.
Обручка й благодать
Дивлячись на свою руку, я часто згадую, що загубила весільну обручку. Під час однієї поїздки я пакувала свої речі і десь її поклала, що й досі не знаю, де саме.
Пастир на все життя
Коли мій син переходив у старші класи, він завжди плакав: “Хочу, щоб цей вчитель викладав усе моє життя!” Ми змушені були пояснювати йому, що зміна вчителів – то невід’ємна частина життя. Інколи ми запитуємо себе: “Чи можливі стосунки, що тривають усе життя?”
Добра спадщина
Мої бабуся та дідусь не мали багато грошей, але їм вдавалось кожне Різдво зробити особливим, незабутнім для мене й моїх двоюрідних братів і сестер. Було багато їжі. Панувала атмосфера радості й любові. З раннього дитинства ми знали, що саме завдяки Христу це велике свято стало можливим.
Краще за піньяту
Неможливо уявити мексиканське свято без піньяти – великої паперової іграшки з порожнечею всередині, що містить цукерки й різні солодощі. Діти протикають гострими паличками і намагаються розірвати її, щоб поласуватися вмістом.
Добре, погане й жахливе
Одна моя люба подруга надіслала мені повідомлення наступного змісту: “Я дуже рада, що ми можемо розказати одна одній добрі речі, погані й жахливі!” Ми дружимо вже багато років і навчились ділитись як приємними речами, так і своїми помилками. Ми зрозуміли, що нам далеко до досконалості, тому не боїмося зізнаватись у своїх духовних поразках, але й щиро радіємо нашим духовним перемогам.
Слухати Бога
Моєму сину подобається мій голос – окрім тих випадків, коли я гучно й суворо кличу його: “Де ти?” Коли я так кличу його, це означає, що він зробив якусь шкоду й тепер намагається сховатися від мене. Я хочу, однак, щоб син чув мій незадоволений голос і знав, що я хвилююсь за його благополуччя і не хочу, щоб він собі нашкодив.
Скарби сьомої гробниці
В стародавньому селищі Монте-Альбан (в штаті Оахака, Мексика) Альфонсо Касо виявив гробницю № 7. В ній він знайшов понад чотири сотні різних артефактів, включаючи сотні ювелірних виробів доіспанського періоду, які назвав “скарбами Монте-Альбан” . Можна лише уявити радість та подив Касо, коли він тримав у руці нефритову чашу в найчистішій її формі.
Хліб! Хліб!
Я живу тепер у маленькому мексиканському містечку, де щоранку і щовечора можна почути вигуки: “Хліб! Хліб!” То чоловік розвозить велосипедом величезну корзину з різноманітними хлібними виробами (солодкими та солоними) для продажу. Раніше я жила у великому місті й звикла ходити за хлібом до пекарні, тому мені завжди приємно купувати свіжий хліб прямо біля порога своєї домівки.
Вчимося рахувати
Мій син наразі вчиться рахувати від одного до десяти. Він рахує все, що бачить, – від іграшок до дерев. Він рахує навіть ті речі, на які я зазвичай не звертаю уваги. Наприклад: квіти на шляху до школи або кількість пальців на моїй нозі.
Продовжуйте чинити добро
Мій син полюбляє читати. Якщо він читає більшу кількість книг, ніж ту, що вимагає шкільна програма, то отримує невеличкий преміальний сертифікат. Це дещо мотивує його не кидати цю корисну звичку.